До нашого батька Могильницкого

Юрій Федькович

Пресвітлий Боян Галицкої Рати,

Я не прихожу, би з тобов посполу

Засісти в раду до царского столу

Або соколи на дотік пускати, –

На то мня моя не родила мати.

Я лиш прихожу з братями посполу

Поклін віддати твоєму престолу,

І по козацки піснев привітати.

Но відки возьму я такої чести,

Би твоїй славі варту пісню сплести,

Коли Бояном я ся не родив?

Але не дума, шо міні бракує,

То твоя ласка чей не подивує, –

Коби лиш батько Могильницкий жив!

Примітки

Друк. Cлово 1861, ч. 66, потім Поезії, 1862, стор. 30 – 31.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 38.

Могильницький Антін Любич (1811 – 1873) – український поет-романтик, послідовник «Руської трійці» (М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький), яка у 1837 р. книжкою «Русалка Дністровая» поклала початок новій, народній літературі на західноукраїнських землях. У Перемишлі в 1852 р. вийшла перша частина поеми А. Могильницького «Скит Манявський» (цей головний твір планувався у трьох частинах, та написано лише початок другої). У 1861 р. широку славу А. Могильницькому принесли його виступи у Відні як делегата державної ради. На насіданні 27 червня він сміливо захищав права рідної «руської» мови, добивався її запровадження у школах та уряді Галичини. Син М. Шашкевича В. Шашкевич відгукнувся на виступ А. Могильницького одою «Гомін молодої Русі» (Львів, 1861), яка починалася таким захопленим вітанням і визнанням:

Здоров, Батьку Могильницький!

В Тобі Русі давня сила,

Давній дух єй передвіцький,

Давня бодрість ей віджила.

Сонет Ю. Федьковича так само написаний під впливом виступу А. Могильницького в державній раді.

У сонеті, як і в оді В. Шашкевича, Могильницький шанобливо величається «Батьком».

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 510 – 511.