Дезертер

Юрій Федькович

Ой сів же він при столику,

При світлі думав,

Писанєчко дрібнесеньке,

А він го читав.

Писанєчко дрібнесеньке,

Листочок як сніг:

Склонив же він головоньку,

К столови на ріг.

«Ой ненечка старенькая

Ми пише в-одно,

Шо там зима тяженькая,

А їй студено;

«Нема, нема єї кому

Врубати дрівець,

Бо їй синок, оден в дому –

Цісарский стрілец».

І схопився, як поломінь,

Полетів, як птах,

А вітер з ним не йде вдогінь,

Бо годі му так;

Бо він летить до матоньки

Старої домів,

Дрівець єї врубатоньки,

Би хатку нагрів.

Примітки

Поезії, 1862, стор. 38 – 39.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 43 – 44.

Автограф невідомий.

Під цією назвою у Федьковича є ще один вірш, який поет послав 1869 р. до журналу «Правда», та який, проте, надруковано лише на початку нашого століття (Писання, т. 1, с. 354, автограф: ІЛ, ф. 58, № 106; копія невідомою рукою – там же, № 428).

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 512.