Коляда
Юрій Федькович
Ой тури, тури, буйні ви звірі –
Ладо, Ладо!
Ой що там чути в нашім Підгір’ї?
Ладо Боже!
Ой брате, брате, добре чувати!
Ладо, Ладо!
Ходит світлицев старая мати,
Ладо Боже!
Ой ходит, ходит, столи вкриває,
Ладо, Ладо!
Зелені вина в кубки зливає,
Ладо Боже!
Ой гоя, гоя, золоті куби!
Ладо, Ладо!
Буде з вас пити синок мій любий,
Ладо Боже!
Ой буде, буде, але не нині,
Ладо, Ладо!
Бо він сегодне в царя в гостині,
Ладо Боже!
Ой гостит, гостит, в погарі звонит,
Ладо, Ладо!
‘Д царскому столу кучерем клонит:
Ладо Боже!
Ой царю, царю, німецький княже!
Ладо, Ладо!
Пусти мене ти в Підгір’я наше!
Ладо Боже!
«Ой підеш, підеш, підеш дружино,
Ладо, Ладо!
Але аж вип’єм червоне вино».
Ладо Боже!
А на сі слова: бувай здорова,
Ладо, Ладо!
Бувай здорова, ти нене моя,
Ладо Боже!
Та й не журися за твого сина,
Ладо, Ладо!
Твій син ся має, як гай-калина,
Ладо Боже!
А гай-калина сім рік не цвіла,
Ладо, Ладо!
В шовкові трави гилє клонила,
Ладо Боже!
Гилє клонила, а все низенько,
Ладо, Ладо!
А все до тебе, ти моя ненько,
Ладо Боже!
Примітки
Поезії, 1862, стор. 10 – 12.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 23 – 24.