Поклін

Юрій Федькович

Співанка

Гей по горі, по високій тройзіль постелився;

З України до дівчини козак поклонився.

Поклонився козаченько з коня вороного:

Нагадай си моя мила мене молодого.

А в неділю рано, рано дівча ся вмивало,

Тай русою та косою личенько втерало,

Утерало біле личко, утерало брови:

Нема ж того миленького, нема вже розмови.

Не плач мила, не плач серце, не плач чорні очі,

Ой маю ж я розмовоньку аж до пізна з ночі,

Ой маю ж я розмовоньку, ой маю ж я милу:

Висипано надо мною високу могилу.

Примітки

Поезії, 1862, стор. 5 – 6.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 19 – 20.

На текст поезії композитор М. Вербицький (1815 – 1870) створив чоловічий хор.

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 507.