Загадка

Юрій Федькович

Скажіть ми, братя, що тото за рівня:

Ні в’на цариця, ні она царівня,

А претці всігди сім корунів носить,

Та й ще гадає, що єї не досить.

Як їй родили, то їй шовком звали,

Як їй хрестили, то ім’я не дали,

А по хрестинах зараз подружили,

Сімсот молодців разом шлюб з нев взяли.

Але по шлюбі дівча си гадало:

«Сімсот молодців – то мені замало;

Коби хоть тисяч, то мені би мило,

Коби хоть тисяч їх за мнов ходило!»

А ще вам скажу, що тота цариця

В неділю ходить гола, ніби спиця,

Що на головці золочена коса,

Одна лиш ніжка, і тота їй боса.

Примітки

Поезії, 1862, стор. 15.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 27.