Сестра

Юрій Федькович

Співанка з української думки

Ні зазуля в лузі затужила.

Ні пташина в тузі голосила,

То сестричка лист писала,

На сторону посилала,

Тай до брата слезно промовляла:

Брате милий, брате соколоньку,

Ти-сь покенув сестру сиротоньку,

А я ходжу, накликаю,

Як зазулька в темнім гаю:

Верни, верни з далекого краю!

Сестро моя, сестро моя руто,

Як я можу до тебе вернути?

Через ліси темнесенькі,

Через ріки бистресенькі,

Через стени рівні, рівнесенькі?

Гаєм-маєм, лебедем Дунаєм,

А степами бистрим горностаєм,

А на моє подвіренько

Пади бистрим соколеньком,

А голубом на моє серденько.

Он летів я сім день та й годину,

Прилетів я до сестри в гостину,

Прилетів я та й гукаю,

А сестрички не видаю, –

Ах відай я сестри вже не маю.

Сестро-ж моя, лелїєнько біла,

Уповіж ми, де ти ся поділа?

В гаю, брате, в гаю, в гаю,

Під могилов пробуваю,

Все о тобі розмовоньку маю.

Примітки

Поезії, 1862, стор. 7 – 9.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 21 – 22.

Автограф невідомий.

В основі сюжету – українська народна дума «Брат і сестра» (варіант «Дума о сестрі і браті»), яка друкувалася у фольклорних збірниках М. Максимовича, А. Метлинського, П. Куліша. За виданням М. Макси-мовича «Сборник украинских песен» (К., 1849, с. 9) початок її співзвучний з поезією Федьковича:

Не зозуля, зозуленька в темнім лузі кувала,

Не дрібная пташка в саду щебетала, –

Сестра з братом здалека розмовляла,

Поклон посилала…

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 507.