До неї

Юрій Федькович

«Ти плачеш, моя душко? Чейже не на мене?

Вшак знаєш, красавице, шо люба не воля.

Як я не винен тому, так і твоя доля

Невинна, шо у міні серце ти студене».

«І чо ж ти мня не любиш, ти козацкий сине?

Ци моя може гадка также не соколя.

Або не кращий край тут може як Подоля,

Шо твоє думне серце коло мого стине?»

«Утрися, моя рибко, далі сніг загине,

Ледви потоки пустя, небо стане сине,

А ти мене забудеш підливавше квіти».

«А ти підеш до дому другої глядіти? –

Гляди си, а як найдеш, як ся ймеш вінчати,

Прийди собі бервінку на мій гріб нарвати».

Примітки

Поезії 1862, стор. 32 – 33.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 39.

Сонет присвячено Емілії Марошані, нареченій поета.

Від літа 1859 р. до весни 1861 р. полк, у якому служив Ю. Федькович, стояв у Чернівцях. Тут молодий поет відвідував вечори, організовувані німецькою творчою інтелігенцією на квартирі вдови-німкені Марошані. Душею цих вечорів була вродлива дочка господині Емілія. Вона грала на фортепіано, гарно співала, цікавилася літературою. Юрій та Емілія покохали одне одного, та побратися їм не судилось: Федькович мав офіцерський чин, а за одруження офіцера вимагалися великі гроші, яких у закоханих не було. Так і прожив поет усе життя нежонатим.

Емілії Марошані Ю. Федькович присвятив свій перший друкований твір. На жаль, про цю німецьку баладу є лише згадка – видно, тираж видання був дуже обмежений (див.: Життєпись, с. 134). Збереглися інші поетові присвяти цій особі. З нагоди іменин Е. Марошані, отже, як стверджує О. Маковей, в січні 1860 або 1861 р., Федькович склав велике поетичне послання «An Emilie» («До Емілії». – Писання, т. 4, с 561 – 563). Два сонети, один теж під назвою «An Emilie», другий – «Die Rose und der Schütz» («Троянда і стрілець»), поет вписав до альбому нареченої, звідки їх 15 листопада 1860 р. скопіював А. Кобилянський (див.: Писання, т. 1, с. 716 – 717; рукопис А. Кобилянського: ІЛ, ф. 58, № 2). Вірш-мініатюру «Wo dies Blümchen ich gefunden…» («Де цей пучечок моху я знайшов…»), написаний в Угорщині 26 березня 1861 р., Федькович мав намір послати Е. Марошані у формі листа, але дороги закоханих уже розходились назавжди. До того часу й належить коментована поезія.

Є у Федьковича ще одна поезія «До неї» («Правда», 1873, с. 97 – 98), але вона стосується іншої особи.

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 511.