Гуцулка

Юрій Федькович

Де кресак мій, порошниці, піду погуляти,

Ци би свою давну вроду де не відшукати;

Ой тотуж-то давну вроду з чорними очима,

Шо дівчата, молодиці з розуму зводила.

Ой гуляю я, гуляю, аж помости гнутся,

Попід стелю топірчики вибивані в’ются,

Але давну свою вроду все я не находжу,

Хиба піду до ворожки, тай си поворожу.

Ой ворожко, ворожечко, на усі цигани,

Ворожи ми жовтим воском зараз на кресани,

Де рум’яне моє личко, мальовані брови?

Як дівчата святкували на весні Покрови.

Примітки

Друк. Слово, 1861, ч. 46; потім Поезії, 1862, стор. 16 – 17.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 28.