До руского боянства

Юрій Федькович

До Вашого престолу, віщуни, прихожу,

Три рази по три рази вам ся поклонити,

Три рази по три рази волі в вас просити,

Почувше в моїх грудях пісні силу Божу.

Тож думну тою скраню вам під ноги ложу:

Веліте віщі руки на ту скрань вложити,

А будут срібні струни на шездарі жити,

А в світлім вашім крузі также стати зможу.

І буду Вам співати, що Підгір’я діє.

Як тамки сонце світит, як там місяць гріє,

Як тамки раз бувало, як колись там буде;

І буду вам співати, як жиют там люде,

Як там флояра грає, як тримбіта тужит,

Як там ся щастя, доля, слава, радість дружит.

Примітки

Поезії, 1861, стор. 4 – 5.

Шездара – єсть музичний приряд (інструмент) вроді цитри або цитари, от котрой і ім’я своє чей проізводить. Шездара уживаєсь ще і нині декуди у болгар і сербів, котрі, віроятно, перейняли ю від греків. Той інструмент є, може, із всіх наших на востоці найдавніший, а понеже ім’я его звучить мені дуже поетично, а відповідного руського названия я ему не знаю, то ужив-ем его часто в моїх піснях в значенню музичного приряду загалом. – Прим. Ю. Федьковича (Поезії, с. 148).

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 19.