Співацька добраніч

Юрій Федькович

на скін Тараса Шевченка

Світить місяць світлесенько

В молоденькім маю,

Би ся було виднесенько

На козацькім краю;

Би ся було виднесенько

В калиновім лузі,

Як вкраїнський співаченько

На Вкраїні тужить.

І сів си бідний пічков на кургані,

Довкола степу сльозами провів,

Склонив на руки мармурові скрані,

Зітхнув до Бога, далі занімів;

І думав довго в яснім світлі луни,

І плакав много, – пак ся повтирав,

І взяв кобзину, ткнув кроваві струни,

Тай так сарака лугом заспівав:

Ци я не тутки раз родився,

Не тутки живши, не нажився,

Не тут в залізу мня кували,

Би мої думи повтихали? –

Ой тутки, тутки, милий Боже!

О Україно, Запорожже,

Ци співакові та лиш доля:

Кайдан, Сибір і вся неволя? –

І ци ж подоба в світі бути,

Навчившись орлом полинути,

Навчившись степом погуляти,

І з козаками пробувати? –

О Україно, раз простити, –

Не можна серцю тутки жити,

То най на віки тя покине,

Най тутки трісне, тутки гине! –

І склав кобзину бідний на кургані,

Довкола степом сльозами провів,

Склонив на руки мармурові скрані,

Зітхнув до Бога, далі занімів;

І тихо було ніченькою у маю,

Зірниці плачут на шовковий луг,

А соловіє в калиновім гаю

Заголосило степом на округ:

На добраніч ти, віщуне

На козацькі діти!

Ляг єсь спати в світлі луни

В засльожені квіти. –

Спи ж ти, руський соловію,

Я за тебе тужу,

А як тутки зазоріє,

Я тебе пробуджу.

Примітки

Друк. Слово 1861, ч. 83, потім Поезії, 1862, стор. 28 – 30.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 36 – 37.