Вечером

Юрій Федькович

Пою коні при Дунаю,

Та й думаю, та й думаю:

Коні карі, коні сиві, –

А я молод нещасливий.

І чему ж бо я нещасний?

Ци-м не козак, ци-м не красний?

Ци ми палаш не острений,

Що світок мій засмучений? –

Світ хороший, сонце гріє, –

От, заходит, вечеріє,

Нічка темна, не видати,

А я з кіньми мушу спати.

Спав я нічку, спав я другу,

Годі знести серцу тугу;

Гоя коні, гоя сиві,

Будьте ви ми хоть зичливі.

Гоя коні-виногради,

Буду в винах вас купати,

Буду медом вас поїти,

Лиш несіт мня, понесіте.

Занесіт мня, де я знаю:

У калині в темнім гаю,

Там хатина малесенька,

Там дівчина милесенька.

Вийди, вийди моя заре!

Коню сивий, коню карий,

Коню білий, коню гривий,

Ци я й нині нещасливий?

Примітки

Поезії, 1862, стор. 6 – 7.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 20 – 21.

На слова поезії композитор С. Людкевич (1879 – 1980) написав музику, близьку за характером до народної пісні.

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 507.