Пісні ладовниї (весільні)
Юрій Федькович
При вечері
1
Цвіт лугами, пшениця ланами,
Ладо! Ладо!
Батеньку мій милий, вечеряй ти з нами,
Милий боже!
Цвіт в віночки, пшениця в снопочки,
Ладо! Ладо!
Ненько ж моя, ненько, вечеряй ти з нами,
Милий боже!
Цвіт на ярі, пшениця на дари,
Ладо! Ладо!
Братчику мій любий, вечеряй ти з нами.
Милий боже!
Цвіт на полі, а дари на столі,
Ладо! Ладо!
Сестрички кохані, вечеряйте з нами,
Милий боже!
Цвіт калина, за столом родина,
Ладо! Ладо!
Роде мій величний, вечеряй ти з нами,
Милий боже!
2
Мід з медами, погарі столами,
Ладо! Ладо!
Роде мій величний, пропивай ти з нами,
Милий боже!
Батьку-голубочку, пропивай ти дочку,
Ладо! Ладо!
Роде мій величний, пропивай ти з нами.
Милий боже!
Ненько ж моя, ненько, пропивай серденько,
Ладо! Ладо!
Роде мій величний, пропивай ти з нами,
Милий боже!
Братя як соколи, за кедрові столи!
Ладо! Ладо!
Роде мій величний, пропивай ти з нами,
Милий боже!
Сестри ж мої любі, за золоті куби!
Ладо! Ладо!
Роде мій величний, пропивай ти з нами.
Милий Боже!
Примітки
Поезії, 1862, стор. 12 – 14.
Про ті пісні писав автор до Дідицького:
«Не кажу я, щоби сі дві пісні ладовниї великого варту мали бути, а я їх тому писав, аби, по перше, свої сили на так дуже для співака труднім поки старословьянскої поезії спробувати, а по друге – славне руське міщанство заохотити, при своїх весільних обрядах наші красні старосвітські поведінки, а ще прекрасні право-руські пісні запровадити, бо ручу, що хто раз солодкі голоси ладовниї чув, а ще не зовсім серце закаменіле має, той певне при жалісливім «Ладо! Ладо!» сльози обітре, бо його душу обгорне ціла краса старослов’янського духу і тих часів, коди на світі ще гаразд було. Якщо руська молодіж би собі зичила, то з радістю напишу пісні з мелодіями для руського весілля і поклоню їх нашим милим красунцям і соколам-парубкам, моїм братцям, а як би собі зичили, то приточу тим пісням докладно усі обряди і поведінки звичайно при певних руських весіллях, не уймаючи честі ані «весіллю» в. г. Лозинського, ані в. г. Гальки».
В другому листі до Дідицького Федькович сповіщав його, що пильно займався складанням повнішої збірочки таких ладовних пісень разом з мелодіями (Поезії, 1862, стор.136 – 137). Розуміється, се був тільки один із багатьох Федьковичових планів, який ніколи не здійснився.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 25 – 26.