Тихон Брус

Григорій Квітка-Основ’яненко

Порозтавали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода, а ще земля зовсім же то і не відмерзла. Люди, хто знав, мовчать та примічають; інші кажуть: «Байдуже! земля від сонця разом відмерзне, тогді підуть дощі і усе гаразд буде»; а Тихон Брус послуха, що люди кажуть, кивне головою та відійде і скаже: «Не знаю, як буде; а буде так, як господь милосердний пошле».

Тихон Брус був старий чоловік, розумний на усе те село, де жив, та розум мав про себе, не дуже з ним вихвачувався. Треба пильно було його просити, щоб дав яку пораду; коли ж що, було, скаже, то вже воно так і є і так і буде. Коли бачить, що у іншого батька сини чи піднялися на ноги, чи ні, а мерщій женитися; поженившись, чи огляділися, чи ні, а вже мерщій від батька з двора, на своє господарство, то Брус і каже: «Не буде, діти, з таких хазяїнів добра; переведуться ні на се ні на те; одним волом небагато вробиш; і цілину хіба орють парою? ну, ну! Так і у господарстві: чим більше рук, то і швидче діло поспіє; а одними руками небагато вробиш». То, гляди, так якраз і є: був у нового хазяїна свій плуг, а то вже у супруги йде, а дальш, дальш вже й піший; була своя хата, а то вже пішов у сусіди і звівся нінащо.

Коли, було, Тихон дивиться, що з якої сім’ї жінка – як на вдвір’ї та на вдвір’ї знай з жіночками та з проходящими щебече; а дочки, покидавши неполоті огороди і немазані хати, та бігають то на вулицю, то на вечорниці, то він махне рукою та й скаже: «Позаростають же і вони недоброю славою, пообсипається і усе їх господарство, як і шпаруни около хати». Гляди, так якраз і є: і худоба, і добра слава – усе пішло за вітром.

Коли, було, побачить, що чоловік без посудини йде у шинок (бо се вже звісно, що не дома, з кунпанією та з добрими людьми, а у шинку сам собі питиме), то Тихон і скаже: «Туди ледачому і дорога! Ось побачите, що отсе сам ходить, а далі і усю худобу переносить». То так і буде: розіп’ється, попропивається, попід плотами валяється, а жінка з діточками пішли попідвіконню миркати.

Оттакий-то був Тихон Брус. І теперечки він усе сумує, усе сидить та дума; то піде оглядати свій хлібець на току і у коморі по закромах та по діжках. Обглядить у себе, піде і по вулиці, розгляда на токи, де є заможненькі люди, та, ідучи додому, усе щось по пальцям лічить.

Примітки

Шпаруна – шматок глини, що відвалився від стіни.