«Мандрівний вітер виє, як шакал…»

Юрій Клен

Мандрівний вітер виє, як шакал,

в пустелі голій і безплодній:

«Повстаньте, гнані і голодні»,

веде вас в бій Інтернаціонал.

Навіки ви касуєте війну,

ви шлях торуєте свободі.

Прийміть у лоно всі народи,

зачніть добу прекрасну і ясну.

З машини ротаційної летять

у світ старий нові декрети,

і гасла, наче ті монети,

за повну вартість кожен має брать.

Радій, захоплюйся, палай, гори!

Скінчився труд нужденний, рабій.

Все буде в світовім масштабі:

канали, фабрики і трактори.

В Москві якийсь весняний віє дух,

в Кремлі засів нарком Ульянів.

А Пушкін з бронзи в вир туманів

зорить, в руці затисши капелюх:

«Мчатся тучи, вьются тучи»,

щезли доли, щезли кручі,

б’є в обличчя сніг колючий.

Біс кружляє в чистім полі,

водить нас у клятім колі.

Скоком-плигом

білим зайцем або тінню,

в бездоріжжя, по камінню,

все притрушуючи снігом,

і хльостає в мерзлі лиця

заметіллю сніговиця.

Примітки

Мчатся тучи – перший рядок поезії О. С. Пушкіна «» (1830 р.).

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 41.