«Держава є бездушний апарат…»

Юрій Клен

Держава є бездушний апарат,

а ми – маленькі коліщатка.

Хай кожний стане розумом кастрат,

хай прийме геніїв Камчатка.

Той, що в отарі є що-небудь варт,

не сміє думку мати власну,

бо є для всіх прописаний стандарт,

і своєрідне в тобі гасне.

Плакат, плакат, божественний плакат

мистецтво подає єдине.

Людина тільки мертвий автомат,

якого рухає пружина.

І не Господь, а мудрий Едісон

почвару змайстрував сучасну,

зробивши досконалий грамофон,

що все повторить своєчасно.

Ні, не орел є нашої доби

птах символічний, а папуга.

Не вийдеш ти ніяк – що не роби –

із зачаклованого круга.

Що ти єси? Ти штамп, ти є шаблон,

ти заучив слова затерті

«колхоз», «машина», «трактор» і «бетон»

і зажива спромігся вмерти.

Ти кусень вугля, а держава піч,

бо, обливаючися потом,

виконуючи норму день і ніч,

ти став стахановським роботом.

Зведи до неба очі: там ширяв

твій дух колись, і може промінь

одної з зір, що до зіниці впав,

душі розгорне давній спомин.

І може він тоді хоч би на мить

високі горні емпіреї,

де Божий вітер крилами шумить,

на мить, лише на мить розкриє.

Тоді згадай, де ти віддавна був,

щоб ти, розтерзаний між димів,

у тишині надзоряній прочув

співучий трепет серафимів.

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 82 – 83.