«По році рік минав…»
Юрій Клен
По році рік минав,
в калюжах крови смачно хлюпав.
Земля угноїлася трупом
і вже не прагне страв.
Свободі шлють привіт,
здіймає цар свою корону,
і виступає на амбону
історії нарід.
Глаголь, віщуй, реви!
Зміст логоса втрачає слово.
Потвора ця многоголова
зовсім без голови.
Ось до царських палат,
де позолота вже померхла,
прибравши голос главковерха,
вступає адвокат.
Веселі і прудкі,
пухкі, легесенькі, як хмарки,
несуть закохані школярки
Керенському квітки.
Дракона він зборов,
він носить елегантські «гетры»,
по всій країні кілометрить,
і ллється дощ промов.
Він ідол юнаків,
він революції антена
і він її високий тенор:
бере він – хто б це смів? –
аж верхнє до дієз,
бо спадкоємець Олександрів
не чує віщий крик Кассандри
у громі марсельез.
Прем’єрство не матрац,
де відпочинеш у спокої,
і в білій млі встає марою
Кшесінської палац.
А там з високого балкону
вже править інший диригент:
Маркс і Лассаль його ікони,
його держава – континент.
Пан і господар на хвилину
йому віддасть своє берло.
Усе, усе він в прірву кине,
що віком пещене було.
Страшні, нечувані ще гасла
шпурляє він, мов кості псам,
і за майбутній сир у маслі
купує душ дешевий крам.
Зненависть людству він прищепить.
Лягає велетенська тінь
низької постаті у кепі
на простір царських володінь.
Кронштадтська хвиля у палати,
усій історії на глум,
несе Європу заливати
людської наволочі шум.
Хлебтає матросня горілку,
бочки виносить із льохів
і розганяє «учреділку»
в чотири напрями вітрів…
Корова в Індії, а тут свиня, –
є скрізь своя свята скотина.
А німець вислав свій гостинець:
данайців дар – троянського коня.
І смерть імперії в його руці
чаїлася, у кінськім лоні,
у запломбованім вагоні,
як смерть Кощеєва в яйці…
Немов упившись вовчим молоком,
собі свій череп розкриває
і звідти мозок вигрібає
страшна столиця, жерта пістряком.
На сіні спить голота по кафе;
ввесь у патронах, грізний на взір, –
на пасі бомба, кольт і мавзер –
по вулицях гуляє галіфе…
Примітки
вступає адвокат – (1881 – 1970), керівник російського Тимчасового уряду в 1917 р.
гетры – гамаші. Генерал Рузський оповідав, що якось приїхав він до главковерха, доповісти йому про становище на фронті, і дуже дивувався, що Керенський під час його доповіді пильно йому дивився на ноги і нарешті урвав: «А скажите ка генерал, где Вы покупали эти гетры?» Другого дня ад’ютант главковерха бігав по всіх крамницях міста, шукаючи таких самісіньких гамаш.
Кшесінська Матільда (1872 – 1971) – , полюбовниця царя Миколи II. В большевики заклали свою головну квартиру.
інший диригент – (1870 – 1924), очільник російських більшовиків.
учреділка – «учредительное собрание», установчі збори.
у запломбованім вагоні – в 1917 р. німці дозволили групі російських большевиків проїхати зі Швейцарії через Німеччину (далі Швецію та Фінляндію) до Росії, попри війну.
Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 36 – 38.