Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Історіографія

Так чи инакше, але волею долі битва 1667 року й Підгайці пов’язані в один нерозривний вузол. В українській історіографії діяльність Петра Дорошенка, гетьмана Правобережної України, а від 1668 року – «гетьмана обох боків Дніпра», його боротьба за Українську державу і пов’язані з цим драматичні, а то й трагічні колізії, які цю боротьбу супроводжували, висвітлені достатньо глибоко, починаючи від Миколи Костомарова – першого дослідника періоду Руїни [179]. Щоправда, у радянський час всю боротьбу за Україну Петра Дорошенка подавали достатньо однобоко і, звичайно, у негативному аспекті.

Його похід на Галичину восени 1667 року спільно з татаро-турецькими союзниками і бій з польським військом Яна ІІІ Собєського під Підгайцями та наслідки цієї битви висвітлюють більшою чи меншою мірою практично всі дослідники цього періоду. Та все ж окремі аспекти цього походу, на наш погляд, досліджені недостатньо повно, як-от: причини, які зумовили обрання Підгайців для битви; перебіг бойових дій; співвідношення сил; численність втрат; чинники, що зумовили фактичний програш П.Дорошенком цієї битви; проблема об’єктивного висвітлення в історіографії наслідків цього походу тощо. Тому у даній розвідці намагатимемось висвітлити всі аспекти битви під Підгайцями 6-19 жовтня 1667 року, відображені у матеріялах досліджень польських та українських авторів, і подати їх якнайповніше та об’єктивно. А тим самим і заповнити певною мірою цю прогалину в українській історіографії періоду Руїни.

У польській історіографії при висвітленні діяльности Яна Собєського, спочатку як яворівського старости, польного гетьмана Речі Посполитої, а далі вже як великого гетьмана коронного і короля Польщі Яна ІІІ, ці події осені 1667 року відомі під назвою «Підгаєцька кампанія». Про це свого часу писали: Веспасіян Коховський [180], Вєслав Маєвський [181], Януш Паєвський [182], Збігнєв Вуйцик [183], Тадеуш Корзон [184], Іво Вершлєр [185] та інші дослідники. Відомості про цю битву є практично всюди в польській історіографії, коли йдеться, зокрема, про Підгайці [186]. У Військовій енциклопедії за редакцією Оттона Лясковського подані плани-схеми бойових дій під Підгайцями [187].

Вітчизняні першоджерела, які згадують про битву під Підгайцями, – це літопис Самовидця та «Історія Русів» [188]. Не оминають події такі українські історики, як Володимир Антонович [189], Дмитро Яворницький [190], Наталя Полонська-Василенко [191], Іван Крип’якевич [192], автори «Історії Українського війська» [193], автор англомовної «Історії України» Орест Субтельний [194], Валерій Шевчук [195], Наталя Яковенко [196] та інші.

Найповніше розкрив цю тему Дмитро Дорошенко, нащадок славного гетьмана [197]. Зокрема, він присвятив гетьманові Петру Дорошенкові об’ємну та докладну монографію про його життя і політичну діяльність, яку видала Українська Вільна Академія Наук (УВАН) у США [198]. До того ж, Д. Дорошенко – фактично перший український історик, який, висвітлюючи Підгаєцьку кампанію, все ж таки порушив ці проблеми, які ми поставили як визначальні у спробі розкрити цю тему. Доводиться тільки шкодувати, що Д. Дорошенко через обставини, які склалися ще перед Другою світовою війною, 1939 року не зміг використати повною мірою польські, російські чи турецькі архіви для ще більш повного і всебічного висвітлення постаті та діяльності Петра Дорошенка – свого пращура, як він це сам говорив у передмові до монографії [199]. Зі сучасних досліджень діяльності Петра Дорошенка можемо виокремити розвідки про битву професора Кам’янець-Подільського університету, довголітнього й авторитетного дослідника Хмельниччини Валерія Степанкова [200].


Примітки

179. Костомаров М. Руїна. Гетьманованнє Брюховецького // Історичні монографії. – Т. VII. Руська історична бібліотека. Т. XIV / За ред. О. Барвінського. – Тернопіль, 1892. – С. 99–115.

180. Kochowski W. Historia panowania Jana Kazimierza. – Poznań, 1859. – T. III.

181. Majewski W. Podhajce – letnia i jesienna kampania 1667 r. // Studia i Materiały do Historii Wojskowości. – T. VI. – Warszawa, 1960. – №1.

182. Pajewski J. Bunczuk i koncerz. Z dziejów wojen polsko-tureckich. – Warszawa, 1960.

183. Wójcik Z. Jan Sobieski 1629–1696. – Warszawa, 1994.

184. Podhaice // Lwowskie spotkania. – 2006. – №5–6. – S. 4–5.

185. Werschler I. Obrona Podhajec w 1667 r. // Semper Fidelis. – № 2 (31). – S. 19–22.

186. Baliński M. Lipiński T. Starożytna Polska pod wzgłędem historycznym, geograficznym i statystycznym. – Warszawa, 1885. – T. II. – S.709.

187. Werschler I. Obrona Podhajec w 1667 r. – S. 19–22.

188. Літопис Самовидця. АН УРСР. Інститут історії. – Київ: Наукова думка, 1971. – С. 102–103; История Русов Георгия Кониского [Репринт. вид. Івана Тиктора]. Вип. 5. – Львів, 1993. – С. 222–224.

189. Антонович В. Петро Дорошенко // Збірник історичних нарисів «Історичні постаті України» / Упорядник Болдирєв О. – Одеса: Маяк, 1993. – С. 192.

190. Яворницький Д. Іван Сірко // Збірник «Кошові Запорізької Січі». – Київ: Веселка, 1992.

191. Полонська-Василенко Н. Історія України. – Київ: Либідь, 1992. – Т. 2.

192. Крип’якевич І. Історія України. – Львів: Світ, 1990. – С. 202-226.

193. Історія українського війська [Репринт. вид. Івана Тиктора]. – Львів, 1993. – Вип. 5. – С. 163-164.

194. Субтельний О. Україна: Історія / Пер. з англ. – Київ: Либідь, 1991. – С. 135.

195. Шевчук В. Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення. – Київ: Абрис, 1995. – С. 200-201; Шевчук В. Козацька держава як ідея в системі суспільно- політичного мислення XVI–XVIII ст.: У 2 кн. – Кн.1. – Київ: Грамота, 2007. – 720 с.

196. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – 2-е вид., перероб. та розшир. – Київ: Критика, 2005. – 584 с.

197. Дорошенко Д. Нарис історії України: У 2-х т. – Київ: Глобус, 1991. – Т. ІІ. – 349 с.; Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко: огляд його життя і політичної діяльности. – Нью- Йорк: Вид. УВАН (США), 1985. – Розд. V: Підгаєцька кампанія. Диверсія Сірка в Криму. Підгаєцький трактат. – С. 131–141.

198. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко… – С. 131–141.

199. Там само.

200. Степанков В. Петро Дорошенко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети. – Київ: Варта, 1995. – С. 285–314; Степанков В. Петро Дорошенко // Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети. – Кн. 1. – Київ, 1998. – С. 101–120.