Підгаєцькі пакти, постановлені з його милістю паном Дорошенком, гетьманом Запорозьким

Ясновельможний його милість пан великий маршалок і польний коронний гетьман, пізнавши щиру готовність його милости пана Петра Дорошенка, гетьмана війська його королівської милости Запорозького, до послуг його королівської милости й Речі Посполитої і маючи його запевнення, що не з війною, але з проханням благають ласки його королівської милости й Речі Посполитої, обіцяє згаданому панові гетьману з військом його королівської милости Запорозьким подати прохання до його королівської милости й Речі Посполитої, аби все те, що сталося дотепер, його королівська милість і Річ Посполита піддала цілковитому забуттю. А щоб це його милість король та Річ Посполита ясніше побачили, його милість пан гетьман запорозький і За¬порозьке військо обіцяють відтепер цілковите й вірне підданство його коро¬лівській милости й Речі Посполитої, щире бажання на всілякі послуги і вирікається на потім всіляких протекцій, покладаючи свою безпеку на саму тільки ласку його королівської милости й Речі Посполитої. І щоб бути достойнішими її, зобов’язується всім панам, як дідичних добр, так і державних добр його королівської милости, чи їхнім намісникам, давати допомогу для їхнього безпечного мешкання в домах, за винятком того, про що покірно просять, аби козаки й їхні хутори були вільні.

А оскільки ясновельможний його милість пан великий маршалок і польний коронний гетьман не має повної сили на заспокоєння претензій його королівської величности Запорозьких військ, то всі їхні вимоги відкладає до найближчого сейму, на який військо його королівської милости Запорозьке зашле своїх послів і проситиме комісії, в чому їм допоможе ясновельможний його милість пан маршалок. Між тим він убезпечує Запорозьке військо, що до комісії не вводитиме коронних, його королівської милости, військ у жодне місто, нікуди, де тільки мешкають козаки, що належать до Запорозького війська. Навзаєм і запорозькі війська не повинні вимагати жодних міст, у яких досі козаків не було. А що то за міста, має бути висловлено особливим актом.

Через те, що білоцерківська залога не може мати достатнього утримання без утиску людей Запорозького війська, лишаючись у такому числі, як і в Білій Церкві, так і в инших містах, то його милість пан маршалок на прохання його милости пана гетьмана Запорозького війська і цілого війська згоджується послати офіцера до його милости пана Стахурського з розпорядженням, щоб частину людей спроваджено з Білої Церкви, суворо наказавши, аби його милість пан комендант, лишаючись у Білій Церкві, найменшим способом не важився чинити жодної кривди людям, що належать до Запорозького війська, під загрозою військового суду. Тим же розпорядженням накаже панові коменданту, щоб як церковні речі, так і те, що взято в полковника паволоцького, віддав цілком, кому належить, без усілякої відволоки, аби всі покривджені були задоволені.

Ці пункти мають бути зараз зміцнені присягою з боку його королівської милости й Речі Посполитої через ясновельможного його милости пана великого маршалка і коронного польного гетьмана та їхніх милостей панів комісарів, призначених до трактування, а з боку війська його королівської милости Запорозького через його милість пана Петра Дорошенка, гетьмана, обозного військового, генеральних суддів, осавулів, сотників і всіляку старожитню старшину та стверджені, згідно з писаною формою.

Даний під Підгайцями, 19 жовтня, дня, 1667 року